Київ осінній
- 1
- 18
- 2
Сьгодні побачила своє улюблене місто з нового ракурсу.
Біля Протасового Яру є декілька великих бізнес-центрів, в тому числі дві вежі на схилах вулиці Амосова. Саме туди я сьогодні їздила на зустріч.
Спочатку насолоду отримали мої носові рецептори - вузенька та крута на підйом вулиця була сповнена ароматами вологого осіннього листя. А для тих, хто таки спромігся досягти вершини цього схилу чекала винагорода - очам відкривавася чудовий краєвид на Київ.
З такого ракурсу я його ще не бачила. На межі із небом зліва золотом виблискували на сонці куполи Софії. Усюди попереду були розкидані то тут, то там офісні хморочоси. І наче велике біляве блюдечко сяяло коло Олімпійського стадіону, який свого часу бачив як мої шалені стрибки на концертах, так і протикався моїми шиповками під час змагань з легкої атлетики багато років тому.
По закінченні зустрічі знов не могла відвести очей з того виду. Пройшовши повз річку Либідь спустилася на вулицю Малевича та сфотографувала ці офісні вежі вже знизу.
Найрідніше і найулюбленіше моє місто. Мій Київ. Дуже сумую за тобою. І постійно посміхаюсь, приїжджаючи до тебе на побачення. Як я люблю крокувати твоїми вулочками. Сама, без нікого. Просто нікуди не поспішати і роздивлятися твої домівки, вікна, вивіски, парки. І знов посміхатися.
Дякую, що ти в мене є. Не бувши містом мого народження, став моїм рідним на все життя.
Прокомментируйте
- Олена 2 ноября 2016 07:43:35
Гарні слова.Гарне місто. Гарна ТИ!