Мовомарафон
- 108
- 1
50% в мені від тата - російські, а точніше - чувашські. Інші 50 від матусі: наполовину молдавські та українські. Тож, українка фізично я лише на чтверть. Але душею все ж таки вважаю Україну своєю батьківщиною.
Я живу тут більшість свого життя - вже 25 років! Так, рівно 25, як і нашій Україні сьогодні. Ми переїхали з батьками до Києва саме у 1991-му, коли за зрозумілими обставинами ми вже не могли перебувати у радяньській військовій частині у Польщі.
У Києві я пішла до 5-го класу і вперше почула українську мову. Я на все життя запам'ятала свій перший урок української, коли під час класної роботи потрібно було на слух записати слово "бджола". Це було жахливо! Я зробила щонайменше 3 помилки в одному слові! Це було дуже складно для мене.
Сьогодні складнощів менше, звичайно: я можу спілкуватися українською при потребі, але все ж таки першою та рідною мовою для мене є саме російська. Тим цікавіше буде той виклик, який я зробила сама собі - спілкуватися виключно українською 25 днів поспіль.Стільки 25 одночасно: 25% української крові, 25 років в Україні, 25-та річниця незалежності, 25 днів марафону. "Совпадєніє?..." )))
Тож, зі святом тебе, рідна Україна! Будь незалежною, будь ласка. Ти дуже сильна, я знаю. Вірю, що настане той час, коли усі сьогоденні жахи будуть позаду. І для цього потрібно ще багато чого зробити. Один з кроків у цьому - спілкування українською. Дякую мовомарафону за цю акцію.
Тож, виклик прийнято! 25 днів від сьогодні спілкуюся українською. Зранку змінила налаштування мови у пошті та фейсбуці. Незвично, але спробуємо ) Хто зі мною? )
Фото під час однієї з багатьох подорожей нашею незалежною і дуже красивою Україною.
Прокомментируйте